І С Т О Р І Я СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОСВІТИ В СЕЛАХ СТРИЖАВКА, СУХИЙ ЯР

Авторизація



Освітні сайти

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради «Академія неперервної освіти
Ставищенський РМК

Хто на сайті

На даний момент 34 гостей на сайті

Лічильник відвідування

mod_vvisit_counterСьогодні10
mod_vvisit_counterВчора37
mod_vvisit_counterЦього тижня199
mod_vvisit_counterМинулого тижня424
mod_vvisit_counterЗа місяць922
mod_vvisit_counterМинулого місяця1735
mod_vvisit_counterВсього197642

Online (20 хвилин): 2
Твій IP: 54.224.220.72
,
2018-08-16 05:54
І С Т О Р І Я СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОСВІТИ В СЕЛАХ СТРИЖАВКА, СУХИЙ ЯР
П'ятниця, 01 червня 2012, 09:37

На живописних горбах розкинулося чудове село Стрижавка, яке живе своїми давніми традиціями. Серед цієї мальовничої природи височить прекрасна будова – школа. Саме школа з давніх – давен являється найголовнішим культурним центром села. Адже вчитель однаково потрібен як малечі, так і дорослій людині.

До Жовтневої соціалістичної революції в селі Стрижавка була церковно–приходська школа 1 – 3 класи. Розміщувалась вона в спеціально побудованому приміщенні, яке було побудоване громадою села Стрижавка та Сухий Яр. У приміщенні школи було 2 класні кімнати та квартира вчителя. Навчалися діти тільки багатих селян села Стрижавка та Сухий Яр. У середньому в класі було по 20 учнів, а всього 60 учнів на два села. Навчав цих школярів один учитель і піп.

Після Жовтневої соціалістичної революції школа почала працювати, а після жовтневої соціалістичної революції 1920 року в приміщенні старої школи, було набрано дітей до 1 і 2 класу. Завідуючим школи був Джунківський Ігор, його дружина, теж працювала в школі вчителем

У 1922 році в селі Стрижавка була повна початкова школа, де завідуючою школи була Камінська В.І. та працювати ще троє вчителів. Навчалося 150 учнів.

У 1922 році школа мала великий контингент учнів, і тому її перевели в приміщення колишньої Стрижавської волості, оскільки був створений Пятигірський район. Завідуючим школи був Бурлака К.Н., та ще працювали кілька вчителів, бо були паралельні класи і нараховувалось біля 180 учнів. Класні кімнати були малі, а дітей в класі – по 25 – 30 учнів.

У приміщенні колишньої церковно – приходської школи організували хату – читальню і сільраду. Будинок цей ще зберігся за Стрижавською середньою школою.

У п'ятий клас, хто бажав, то їхав у Розкішну, Тихий Хутір та П'ятигори.

З 1928 року по 1930 рік завідуючим школи був Кошарівський Л., який вибув у П'ятигірську семирічну школу.

В 1932 році був організований 5 – й клас, а в 1934 – 1935 навчальному році Стрижавська школа була семирічною, школу відвідували учні з сіл Сухий Яр, Григорівка, Веселий Хутір, а тому були паралельні 1 – 7 класи і нараховувалося більше 280 учнів. У школу прибували нові вчителі – предметники. Але вчителів з вищою освітою не було. З 1931 по 1953 рік змінилося п'ять директорів школи. В той час школа розміщувалась у 3 – х приміщеннях, а пізніше – у п'яти. Директором семирічної школи спочатку був Марущак Г., який мав освіту 7 класів та і вчителі мали освіту

за 7 класів, навчалися в Білоцерківському педучилищі.

Комуністична партія і Радянський Уряд приділяли багато уваги школі, щоб охопити навчанням усіх дітей. Тому, крім 1 – 7 класів, у той час створювались класи підлітків. У них залучалися діти – підлітки, які з тих чи інших причин не закінчили початкову школу в попередні роки.

Для дорослої молоді, яка не мала освіти за початкову школу, створювалися групи по ліквідації неписьменності /лікнепи/, які працювали у приміщеннях школи.

Учні - випускники сьомого класу продовжували навчання в середніх школах

/ 8 – 10 класи / сіл П'ятигори або Тихий Хутір.

У 1937 – 1938 навчальному році директором Стрижавської семирічної школи був призначений Полотняк І.А. та завідуючим Куликівський В.Л. / пенсіонер села Винарівка /. Всього вчителів було 15, а учнів – 280. Тому було добудовано ще один будинок із простої селянської хати, три молодших класи навчалися в найнятих хатах колгоспників. У школі з'явилися деякі унаочнення, а решту вчителі виготовляли самі. Правда на унаочнення було звернуто мало уваги. Унаочнення поступало централізованим порядком від РВНО. Школа з 1937 – 1938 навчального року працювала у дві зміни до початку Великої Вітчизняної війни.

В 1939 – 1940 навчальному році було 305 учнів, а в 1940 – 1941 навчальному році - 350 учнів.

У період тимчасової окупації території України німецькими фашистами навчання було припинено, а в школі знаходилася німецька поліція. Майно школи було знищено фашистами.

Навчання розпочалося після визволення нашої території від фашистів у 1944 році. Наше село було визволено 1 січня 1944 року. Вчителі, які працювали до війни, прибули до школи, правда їх було мало.

Відразу ж після війни, 15 серпня 1945 року, Гулий Філімон Андрійович був призначений вчителем історії та географії Стрижавської семирічної школи.

Свою трудову діяльність він розпочав ще у1932 році вчителем фізкультури Розкішнянської семирічної школи, у 1936 році – вчителем Конституції і

фізкультури Ставищенської середньої школи.

З 1949 року він директор Стрижавської семирічної школи, яку очолював до 1967 року, а потім за власним бажанням, до виходу на пенсію, працював учителем історії Стрижавської восьмирічної школи.

Життєвий шлях Гулого Філімона Андрійовича – це повість про справжню людину. Закінчилася вона в 1981 році, але пам'ять про нього ще довго житиме серед його односельчан.

Поряд із ним майже одночасно приступив до вчительської роботи в Стрижавській семирічній школі Караульщук Антон Зотович.

Пройшовши грізними фронтовими дорогами, він, тяжко поранений, маючи звання лейтенанта, бойові нагороди, повернувся в своє рідне село і взявся за учительську роботу. Антон Зотович викладав ботаніку, географію, деякий час фізику.

Вихованці Антона Зотовича пам'ятають його завжди спокійним і

доброзичливим , справедливим і вимогливим.

Тривалий час він працює завучем Стрижавської семирічної школи.

З якою теплотою і вдячністю відгукуються про нього колеги по роботі! Він був справжнім учителем учителів. Завжди порадить, допоможе,підтримає в потрібний момент.

Спочатку взялися за ремонт школи, успішно його провели й розпочали навчання. Було укомплектовано 7 класів. Учителів було мало, тому навчалися в дві зміни. Підручників, зошитів, перів, ручок і чорнил не було, а тому учні приносили з дому те, що мали. Пригадує колишня вчителька Караульщук Г.А.: «Ручки робили самі учні і батьки, пера купляли в місті Біла Церква на базарі. З чорнилом було вирішено питання дуже просто – діти знаходили на листочках дуба жовтенькі на колір нарости, а коли до них вкинути іржавого заліза / обручі з діжок /, то виходило прекрасне чорне чорнило. Я була класоводом першого класу і тільки в мене був буквар, який зберігся з 1940 року».

Так і закінчили 1944 – 1945 навчальний рік.

У 1945 – 1946 навчальному році одержали малу кількість підручників та зошитів. Колгосп у своїй майстерні зробив довгі столи і стільці в класні кімнати. Багато з педагогічним колективом працював колишній директор семирічної школи

Попельнюк К.Ф., який проживає в смт Ставище. В 1945 -1946 навчальному році в школі були класи – комплекти від першого класу і до сьомого, а їх було три. В школі училися діти села Сухий Яр, Хутір Григорівка, Молочний хутір Тетіївського району, Хутір Тельман /Володарського району/ та Веселий Хутір. Правда, ці учні прибули в 5 – 7 класи.

У зв'язку з тим, що приміщення було мало, то на Веселому хуторі навчалися 1 – 4 класи в пристосованій селянській хаті.

В 1946 – 1947 навчальному році справи по навчанню дітей покращали: були підручники, зошити, ручки, чорнило й інше навчальне приладдя. Школа була забезпечена педагогічними кадрами, але з середньою педагогічною, загально середньою освітою після курсів і були вчителі з освітою 7 класів.

Навчальний рік розпочався вчасно, але були ще труднощі, які педагогічний колектив з адміністрацією школи переборювали. У зв'язку з важкими кліматичними умовами, в школі з допомогою колгоспу було організовано одноразове харчування для всіх учнів. Приміщення не відповідало тим вимогам, які потрібні для навчання.

У1950 – 1951 навчальному році було побудовано третє приміщення з двох класних кімнат. Кабінетів у школі не було, унаочнення знаходилося в шафах по класних кімнатах. Його привозили з Київського магазину наочного приладдя. Транспорт виділяв колгосп.

У зв'язку з аварійним приміщенням Сухоярської початкової школи. У 1951 році Сухоярська початкова школа була переведена в Стрижавську семирічну школу Кількість учнів збільшилась і потрібно було приміщення, а тому колгосп села Стрижавка передав будівлю, де колись була контора, для школи: - там було 4 класних кімнати для 1 – 4 класів.

У 1952 році поріг Стрижавської семирічної школи переступив досвідчений учитель (родом із Бесідки) Сович Павло Трохимович, він мав уже немалий досвід учительської роботи.

До 1941 року, понад 10 років, Павло Трохимович працював учителем початкових класів.

В роки війни воював рядовим бійцем проти фашистських загарбників, визволяючи рідну Україну, братню Білорусію, потім Польщу, Чехословаччину.

За участь у битвах цю відважну людину було нагороджено орденом

Слави ІІІ ступеня, медалями "За отвагу", "За победу над Германией", "орденом

Вітчизняної війни ІІ ступеня". День Перемоги застав солдата біля Праги.

Після війни Павло Трохимович працював учителем української та

російської мов у селах району: Юрківці, Торчиці, Олександрівці, Стрижавці.

На загальних зборах колгоспників було ухвалено будувати нове приміщення для школи. В 1963 році було побудовано приміщення школи з 8 класних кімнат, але за рішенням Тетіївського районного виконавчого комітету депутатів трудящих це приміщення було передано для дільничної лікарні і розпочато будування нового приміщення на 8 класних кімнат, яке завершено в 1964 році. Цього ж року було обладнано фізичний, хіміко – біологічний кабінети та піонерська кімната. В приміщенні, де знаходилася сільрада та відділення зв'язку, було обладнано майстерню з двох кімнат та бібліотеку з читальною кімнатою. В школі опалення спочатку було з грубками, а за директора школи Бідюка Я.І. стало водяне.

У 1970 –1971 навчальному році Павло Трохимович працював директором Стрижавської восьмирічної школи. Але йому більш до вподоби була просто вчительська робота, тому він до самого виходу на пенсію навчав дітей рідної мови.

Павло Трохимович надав велику допомогу роботі туристсько –краєзнавчого клубу "Азимут", який і на цей час працює в Стрижавській школі. Він допоміг розшукати біля 700 ветеранів 138 стрілкової дивізії 344 стрілкового полку, в якому сам воював, а також допомагав в організації зустрічі зі своїми бойовими побратимами.

Павло Трохимович був частим гостем у школі. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, він постійно жив проблемами школи, села.

Ця незвичайна людина була і залишиться в пам'яті своїх вихованців

І односельців еталоном людяності , порядності і доброти.

Істотним недоліком було те, що на цей час у школі не було харчування. Та в 1973 – 1974 навчальному році директором школи Прокопенком О.П. було добудовано приміщення кухні і створено їдальню на 50 місць, де школярі харчувалися учні 1 раз, а учні продовжених груп – 2 рази. Кабінети фізичний і хіміко – біологічний були забезпечені наочним приладдям і меблями, школа художньо оформлена. При перевірці з Обласним відділом освіти було виявлено добру виховну і навчальну роботу.

В 1964 – 1965 навчальному році організовано консультпункт Таращанської заочної середньої школи. У 9 клас прийнято 25 комуністів колгоспу, які не мали середньої освіти.

Екзамени на середню освіту здавали в Торчицькій школі. 7 цих заочників закінчили технікум сільськогосподарського профілю. Пізніше наш консультпункт був прикріплений до Ставищенської середньої школи. Село Сухий Яр до революції було бідне, відстале. Бідність зумовлена рельєфом місцевості. На полях і в селі – скрізь горби, провалля та яри. Внаслідок такого рельєфу дощова і снігова вода повністю зносила ґрунт. Такий ґрунт давав дуже малий урожай, яким не можна було прогодувати ні людей, ні скотину. За який же рахунок жили люди?

Частина дорослого населення працювала у поміщика, а частина йшла на сезонні роботи в Херсонську, Одеську та Таврійську губернії. Люди, фізично кволі, ходили по селах і просили хліба.

З приходом Радянської влади життя селян почало змінюватися, так як у них збільшилася площа землі за рахунок панської, збільшилася площа посіву, збільшилася кількість зерна, яку стали отримувати з урожаю.

В 1921році в селі відкрили хату – читальню, запрацював лікнеп, нормально запрацювали початкові школи в Сухому Яру, Червоному Хуторі та виселку Григорівка., За винятком учителів Кашурівського та його дружини, учителі були без педагогічної освіти але вони працювали сумлінно. Це видно з того, що випускників цих початкових шкіл з великим бажанням приймали у П'ятигірську семирічну школу. Ці учні успішно закінчували 7 класів цієї школи й успішно продовжували навчання далі.

Нове приживалося. Хата – читальня працювала добре. Вечорами до неї потяглися старі люди, люди середнього віку, молодь. У ній можна було побачити виставу, почути пісню в грамзаписі, почути щось нове, прочитане в газеті. Цією роботою в хаті – читальні займалися вчителі, й допомагав сільський актив.

Якубіваський Петро був тоді сількором, мав письмовий зв'язок з О.Вишнею. Одного разу він попросив О.Вишню, щоб той вислав йому своє фото. О.Вишня, як гуморист, прислав Якубівському фото квітучої вишні. Допомагала також в роботі сестра Якубівського Ганна, Чорна Ялина. Брати Бабенко Петро, Євмен та Демонт також допомагали хаті – читальні, всі троє стали комуністами.

Велику допомогу в роботі хати – читальні надавали комсомольці з села Стрижавки Марчук Микола та Петрашенко Іван.

Усі неписьменні дорослі йшли на лікнеп. Лікнеп працював увечері при гасових лампах і каганцях.

Учителями лікнепу були вчителі школи та сільський актив. Учителям та активу, які навчали дорослих, заробітної плати не давали. Це було громадське навантаження, яке з честю вони виконували. Відвідування лікнепу було добрим. Навіть жінки, в яких були маленькі дітки, відвідували його, залишаючи малих удома, яких доглядали старі та чоловіки.

Навчання дорослих у лікнепі мало гарні наслідки. Це видно з того, що учні лікнепу ставали книголюбами. Вони, не зважаючи на старість, постійно читали газети, журнали, художню літературу, йшли в ногу з життям.

25 – 30 роки ознаменувалися кількісним і якісним ростом комсомольських організацій. У кожній комсомольській організації робота добре планувалася. Кожного місяця регулярно проводилися комсомольські збори та засідання бюро. Регулярно працювала політшкола. Пропагандистами політшкіл були прислані з Білої Церкви комсомольці та комуністи. Формою перевірки політичних знань були екзамени та політичні бої. Цікаво проходили політичні бої, як, наприклад, політбій між Торчицькою та Стрижавською школою в 1929 році. Був холодний зимовий вечір. Зібралися всі слухачі політшколи в Торчицькій хаті – читальні. Прийшли із Стрижавки слухачі. Керівник політшколи давав запитання. Чия політшкола дасть більше відповідей на запитання, та і перемагала. Торчицька політшкола перемогла.

На початку 1941 року колгосп уже був повністю забезпечений спеціалістами сільського господарства середньої ланки. В цьому заслуга Сухоярської початкової школи, в якій довгий час працював завідуючим Семисюк Іван Демидович.

На початок Великої Вітчизняної війни в селі вже було багато молоді з семирічною освітою. Всі вони пішли на війну, багато з них не повернулися в рідне село. Це Бобошко Панас, Якимчук Трохим, Богуславець Григор та багато інших.

Проходили роки. Колгосп поступово загоював рани, нанесені війною. Пройшли десятиріччя, за які було повністю відроджено господарство колгоспу. З'явились нові машини, і в достатній кількості. З'явились і кадри, які навчались у Сухоярській початковій школі та Стрижавській восьмирічній школі.

Заможно, культурно стали жити люди. З'явилась електрика, майже в кожній хаті телевізор, радіо. Не можна не згадати такого епізоду зі шкільного життя.

Сільська рада для Сухоярської початкової школи виділяла одні штани й одну пару черевиків. Кому віддати штани? А кому черевики?

Міщенко Макар – механізатор колгоспу, часто згадував, як йому дали в школі черевики.

Вчителі Сухоярської початкової школи Семесюк І.Д. , Куликівський Р.О. а також Михайлівська Н.О. багато зробили для розвитку освіти, культури в Сухому Яру та забезпеченні кадрами села.

Семесюк І.Д. до війни був секретарем комсомольської організації. Після війни він був незмінний пропагандистом комсомольської політшколи, працював головою товариського суду.

Куликівська Р.О. та Михайлівська Н.О. допомагали клубу в культмасовій роботі. Сухоярська початкова школа була малокомплектна школа, але з них 20 осіб закінчили ВУЗи, 30 – технікуми .

з них - Щербина А., закінчив військово – повітряну академію і трагічно загинув;

Гончарук В.М. - який закінчив с/г академію, Гайдайчук Б.Ф. – закінчив с/г академію, Семесюк Л.И., закінчив Київський художній інститут, працював у Києві в інституті проектування. Він переможець конкурсу на монумент «1500 років Києву»,

Семесюк В.І., який закінчив Харківський художньо – промисловий інститут.

У 1973 році директором школи Прокопенком О.П. спільно з виконкомом сільської Ради було порушено клопотання про будівництво нового приміщення школи. Мотивувалося це декількома причинами: по – перше, контингент учнів – 320 чоловік, по – друге, необхідність отримання молоддю середньої освіти і закріплення її на селі. Було виготовлено технічну документацію. Будівництво школи розпочалося в 1976 році й закінчилося в 1978. Багато зусиль приклав для того, щоб в селі Стрижавка була середня школа Прокопенко О.П., який був директором школи в 1973 – 1976 р.р.

Значна робота по прискоренню й завершенню будівництва нової школи була зроблена Васиком М.І., який був директором школи в 1976 – 1978 р.р.

1 вересня 1978 року в урочистій обстановці було відкрито нову школу. Вперше молодь села Стрижавка, Сухий Яр, Червоне дістала можливість отримувати середню освіту в рідному селі.

Приміщення школи двоповерхове, опалюється водяним опаленням. У школі налічується 14 класних кімнат, бібліотека, їдальня, спортивний зал, актовий зал, підземний стрілковий тир, який зроблено силами вчителів і учнів. У 1978 – 1980 р.р. директором школи був Козярівський В.П.. За цей період була проведена робота по впорядкуванню шкільної території, посаджено дерева, розпочато роботу по обладнанню шкільних кабінетів. у 1980 році директором школи було призначено Крука Р.О.

Свій перший випуск Стрижавська середня школа здійснила в 1980 році. Школу закінчив 21 випускник. Це – подія в історії освіти села Стрижавка.

Працюючи над практичним виконанням постанови № 1111 «Про дальше вдосконалення, виховання учнів загальноосвітніх шкіл та підготовки їх до праці», педагогічний колектив чимало уваги приділяє трудовому навчанню і вихованню учнів.

З метою підготовки трактористів для сільського господарства в школі вивчався курс тракторної справи. При допомозі облвно школа придбала трактор

Т – 40 для практичної їзди. Дівчата 9 – 10 класів вивчали курс операторів машинного доїння. Частина випускників уже працювали в колгоспі. У зв'язку з тим, що частина учнів проживає на відстані 3 – х км, колгосп «Україна» закупив автобус і щоденно здійснював підвіз учнів до школи.

Відбулися великі зміни в якісному складі педагогічного колективу.

Педагогічний колектив налічував 26 чоловік. З них 22 чоловіки мали вищу освіту, чотири вчителі - середню спеціальну .

В 4 – 10 класах навчальні предмети викладали вчителі, які мали вищу освіту.

За 4 роки зміцніла матеріальна база навчально – виховної роботи. Школа отримала 7 телевізорів, 2 магнітофони, кодоскоп. Спільно з шефами вирішено питання про придбання стрілецької зброї для початкової військової підготовки, лиж, спортивного інвентаря, було обладнано спортивний майданчик.

Великі зміни в розвитку народної освіти відбулися за роки Радянської влади. Від невеликого приміщення до сучасного двохповерхового будинку, від двох вчителів до педагогічного колективу, серед яких більшість мали вищу освіту, від початкової школи до середньої освіти – такий шлях пройшла наша школа.

За роки Радянської влади освіту в школі отримали близько 4 тисяч чоловік.

У школі навчаються правнуки тих, хто брав участь у громадянській і Великій Вітчизняній війні.

За останні роки значно зміцніла матеріальна база. Обладнано згідно вимог і програм навчальні кабінети в школі. В 1992 році в школі відкрито комп'ютерний клас.

У різні роки директором школи працювали Васик М.І., Козярівський В.П.,

Крук Р.О., Яценко Н.В.

З 1991 по1999 рік педагогічний колектив школи очолював її в минулому випускник Коритник П.Є. За його керівництва була повністю проведена заміна всієї водяної опалювальної системи.

З 1999 року штурвал керівництва школи прийняла Прядко Л.С., відразу розпочалася робота по переведенню школи на газове опалення.

З 2003 року почала співпрацювати з Київським ліцеєм транспорту в результаті якою старшу школу ( 10 – 11 класи ) було переведено на профільне навчання (технологічний профіль).

В 2005 році було обладнано новий комп'ютерний клас, та за програмою «Шкільний автобус» школа була забезпечена новим шкільним автобусом, який щоденно підвозить учнів із навколишніх сіл і дотепер.

На базі Стрижавської школи велася підготовка водіїв категорії «В», «С» та отримання ними водійських прав за спільною угодою з Володарським професійним ліцеєм

Помітно змінився інтер'єр школи набувши сучасного стилю.

Школа забезпечена новою аудіовідеотехнікою, яка значно впливає на покращення навчально – виховного процесу учнів.

Значно покращився якісний склад педагогічного колективу. З 15 вчителів школи 3 мають звання «Вчитель – методист», 3 – «Старший вчитель»,

7 вчителів мають вищу категорію і 3 вчителі - першу категорію.

Майже щорічно кілька учнів закінчують школу золотими та срібними медалями, являються учасниками й переможцями районних і обласних олімпіад.

Школа є громадсько – активним осередком села.

 
Стрижавська ЗОШ І-ІІІ ступенів.